Eduard Lobov
Едуард Лобов
1 грудня 1988 - 26 січня 2023
Едуард Лобов народився 1 грудня 1988 року в місті Вільнюс. Білорус, білоруський політичний діяч, співголова «Молодого фронту», політв`язень Білорусі, в`язень совісті, білоруський доброволець, який воював за незалежність України, воїн ЗСУ.
У 1989 році сім’я переїхала до Білорусії в місто Постави. Навчався в місцевій школі. У 2004 році переїхав у Мінськ, а у 2007 році закінчив Мінську школу № 219. Після навчання в школі вступив до Мінського ПТУ.
Строкову військову службу проходив у місті Вітебськ.
З дитинства мріяв стати військовим, пов`язати своє життя з армією. Проходив строкову службу в 103-й окремій гвардійській повітряно-десантній бригаді в 2009-2010. Під час служби в армії в казармі розклеїв листівки із закликом до боротьби з армійським свавіллям. За це отримав покарання у вигляді 10 діб гауптвахти. Проходячи строкову службу в білоруській армії, Едуард дійшов висновків, що білоруська армія повинна бути національною, а не філією російської армії, служити народу, а не режиму Лукашенка. Саме тому після закінчення строкової служби Едуард не залишився служити за контрактом, а спрямував свою діяльність на боротьбу проти режиму Лукашенка.
Едуард Лобов був затриманий у Мінську 18 грудня 2010 року. Його звинуватили в хуліганстві - нібито він, разом із соратником, бив перехожих. Едуард Лобов провини не визнав, і заявив, що це була провокація спецслужб напередодні президентських виборів. 24 березня 2011 року був засуджений за статтею «Особливо злісне хуліганство» на 4 роки колонії посиленого режиму. Відбував покарання в колонії № 22 «Вовчі нори» в Івацевицькому районі. Тричі відмовився писати прохання на ім`я Лукашенка з проханням про дострокове звільнення. На свободу вийшов повністю відбувши строк покарання.
У 2015 році, після порушення чергової кримінальної справи, Едуарду Лобову довелося покинути Білорусь.
З літа 2015 року брав участь як доброволець у захисті України від російської збройної агресії. У 2017 році, коли в українську армію дозволили набирати іноземців, підписав на три роки контракт із 8-м окремим полком спеціального призначення в Хмельницькому. Влітку 2020 року підписав контракт із 72-ю механізованою бригадою «Чорних запорожців».
Едуард Лобов пройшов підготовку в спецназі в Україні. Закінчив «курс основних бойових навичок» у 2019 році. На війні був стрільцем із гранатомета і стрільцем переносного протитанкового комплексу Javelin. Захисник брав участь в обороні Києва, Чернігова, Бахмута, Вугледара.
В останньому бою Едуард Лобов своїми діями врятував життя командира. Росіяни висадили десант недалеко від позицій українських захисників. Едуард вийшов з окопу, і спокійно одиночними пострілами з автомата розстріляв усіх ворогів. Саме ці дії дозволили евакуювати його командира з поля бою.
Смертельне поранення Едуард Лобов отримав 26 січня 2023 року від влучання осколка танкового снаряда коли стріляв по ворожому танку з Javelin. Це був ближній бій і екстрено евакуювати Едуарда з поля бою не було можливості. Сталося це поблизу міста Вугледар Донецької області.
Поховали воїна на кладовищі міста Варшава (Польща).
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно, нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, медаллю Ветерана війни, нагрудним знаком «Козацький хрест» ІІІ ступеня.